З орденом, але без ордеру

“Мамо, давай спочатку татові їсти насиплем”….

Про це Тетяну Устименко просить її старша донька перед тим, як сісти їсти. Ніяк не звикне до того, що тата вже півроку немає в живих. Хоча на столі – стоїть фотографія батька, з чорною стрічкою. Олександр Устименко загинув 28-ого серпня під Волновахою. Віку вкоротила куля снайпера. Його дружина лишилася з двома дітьми на руках. І без власного житла. Аби на власні очі побачити, в яких умовах живе жінка, знімальна група ТРК “Україна” відвідала  село Литвинівка.

На жаль, у трихвилинний сюжет не вмістилося все те, що встигли розказати вдови. І якими саме документами пояснювали свої відмови у Міністерстві оборони. Деталі читайте під катом.

Тетяна Устименко погодилася на спілкування із журналістами після кількох місяців дзвінків в урядові інстанції з проханням надати їй та її неповнолітнім дітям житло. Просила про суму у триста тисяч, аби придбати квартиру в с. Гаврилівка Вишгородського району, де похований її чоловік. Наразі вдова з двома дочками мешкає у с. Литвинівка, в старезній сторічній хаті, яка належить батькам чоловіка. В ній планували жити недовго. Доки не збудують свою. Проте чоловік збудувати хату не встиг. А держава після його смерті вирішити квартирне питання його сім”ї не поспішає.

Схожа ситуація і у мешканки сусіднього с.Демидів Тетяни Костюченко. Вони з чоловіком Олександром саме збиралися будувати хату. Вже і документи на ділянку оформили, і фундамент залили, і навіть будівельні матеріали почали купляти та звозити на місце. Аж раптом – мобілізація. Олександр залишає вдома дружину та сина, який от-от мав іти до школи, – і їде на схід.

“Він дуже хотів потрапити до сина на перше вересня”, – ділиться Тетяна Костюченко. – “Казав: якщо не відпустять, – втечу”.

Олександр загинув 11 липня, під Червонопартизанськом Луганської області. Побудувати хату так і не встиг. Тим часом, на будматеріали, які чоловік встиг завезти на ділянку, наклали оком “доброзичливці”.

Хотіли будуватися у селі, в сторону Литвинівки. – розповідає дружина Тетяна  Костюченко. – Ділянка знаходиться аж за селом. Там десять стовпів треба було – він їх придбав, щоб провели світло.
Те, що він хотів будувать, почали розкрадати. – уточнює мати Олександра Костюченка. – Як було на участку, що завезли. А це ж дорогостояща робота для нас. Ну, спасибі, помогли “добрі люди” – розікрали трохи… Ті будматеріали, що лишились, підвезли додому… Підвезли сюда, щоб не намокали – понакривали. Бо дощ, сніг. Ми ж думали зробить, як треба. А не вийшло. Не знаю, що воно буде. Усе в невідомості. А якби куточок дитині був – то було би дуже добре.

Вдова отримала за чоловіка орден мужності третього ступеня. Посмертну нагороду держава вручила, а от від квартирного питання – відхрестилася.

Обидві жінки вже кілька місяців оббивають пороги державних установ. У Київській ОДА їхні прізвища стоять поряд із прізвищами ще 80-ти сімей, які звернулися із проханням виділити квартири. Більшість з них – були мобілізовані. І ось тут виникає головна проблема.

У серпні минулого року Кабмін виділив Київській ОДА 1 млн 592 тис грн на закупівлю житла. Усіх претендентів на ці кошти житлом не забезпечих. Проте  заступник Київської ОДА (єдиний з чиновників, який наразі погодився спілкуватися з пресою) запевняє: вони зробили все можливе, аби купити якомога більшу площу за менші гроші.

Київська ОДА – відповідно до ринкової вартості житла – могла на той момент купити три квартири. – говорить заступник глави Київської ОДА Дмитро Христюк. – Але нам вдалося залучити небайдужих власників будівель, ми провели переговори і на цю суму нам вдалося купити чотири квартири для військовослужбовців.

На питання: чи дісталася хоч одна з цих квартир сім”ям мобілізованих, Христюк зізнається: ні. Але тут ОДА безсила: адже є лише розпорядником коштів. А визначає тих, кому дістанеться житло, Міністерство оборони. На жаль, з представниками відомства з цього питання нам поспілкуватися не вдалося. Ми отримали лише листа, з якого випливає: сім”ї мобілізованих за виділені Кабміном кошти не могли бути забезпечені в принципі, бо це не передбачене законодавством. Бо Міноборони вносить до списки лише тих, хто перебував на квартобліку Збройних Сил України.

Ось якими документами мотивували свою відповідь. Перше: розпорядження Кабінету міністрів України “Про виділення коштів для закупівлі житла”.

Виділити 23 млн 617,36 тис. гривень для закупівлі житла для забезпечення сімей загиблих військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які брали безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об’єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об’єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою. У тому числі Київській облдержадміністрації – 1 592,67 тис. гривень.

Таким чином, у документі ніяк не розмежовані сім”ї кадрових професійних військовослужбовців та мобілізованих. Другий документ, на який посилається Міністерство оборони, – Державний бюджет-2014.

Ст.14 п.22 Установити, що у 2014 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України спрямовуються на: будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України.

У цих двох посиланнях я не знайшла прописаного правила, що претенденти на житло (та їх сім”ї) мають обов”язково стояти на квартобліку ЗСУ, як мені відповіли в Міноборони. Припускаю, що це справді так. Але мобілізовані чоловіки по закону не могли стояти на квартобліку в ЗСУ. Бо до початку бойових дій ці люди займалися мирною працею, а отже, не мали до Міноборони жодного стосунку. Проте чи не стали вони автоматично належати до ЗСУ після мобілізації? Ось питання, яке я хотіла вияснити в Міністерстві оборони. І якщо так, то чому сім”ї цих загиблих досі не подають у списках на отримання квартири?

Якщо вони не належали і не належать до ЗСУ, ми маємо серйозну проблему. Бо тоді сім”ям загиблих  годі й сподіватися на отримання квартир. Адже у Державному бюджеті-2015 є аналогічний пункт про будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України. І лише для військовослужбовців ЗСУ. Тобто, Міноборони й надалі розподілятиме кошти лише “для своїх”. І відхрещуватимуться від мобілізованих через відсутність відповідного закону. І тут в мене виникало останнє питання: а що, власне,  зробило Міністерство оборони, аби усунути цей недолік? Адже пройшло вже кілька місяців з тих пір, як вдови мобілізованих почали звертатися з проханням про купівлю житла. Чи рапортувало відомство про цю проблему в Кабінет міністрів? Якщо так, то як відреагували на це в Кабміні і який механізм виправлення цієї помилки виробили? Чи можемо ми сподіватися, що хоча би в Державному бюджеті на 2016-ий рік ми побачимо пункт, у якому буде передбачено виділення грошей на закупівлю житла саме для сімей загиблих мобілізованих. На ці питання я досі чекаю відповіді. Анна Левицька, редактор програми “События”, канал “Україна”

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s